Застава це: юридичне значення, види та порядок оформлення

Застава це який спосіб забезпечення зобов'язань

Застава — це спосіб забезпечення виконання зобов'язання, за яким кредитор отримує право задовольнити свою вимогу за рахунок заставленого майна, якщо боржник не виконає свій обов'язок. Простими словами: людина чи компанія беруть кредит або мають інший борг, а натомість передають майно «під гарантію» — якщо борг не повернуть, кредитор має право забрати це майно або продати його й покрити збитки.

У заставних правовідносинах беруть участь дві сторони. Заставодавець — той, хто передає майно в заставу; це може бути сам боржник або третя особа, яка погодилася гарантувати чужий борг своїм майном. Заставодержатель — це кредитор, чиї вимоги забезпечуються заставою.

Мета застави проста — знизити ризики кредитора. Без забезпечення кредитор у разі невиконання зобов'язання боржником змушений стягувати борг через суд і сподіватися, що в боржника взагалі знайдеться майно для стягнення. Застава дає перевагу: конкретне майно вже «закріплене» за конкретним боргом, і кредитор має пріоритетне право на його вартість порівняно з іншими кредиторами боржника.

Предмет застави: яке майно можна передати в заставу

Предметом застави може бути практично будь-яке майно боржника чи третьої особи, що має грошову цінність і не вилучене з цивільного обігу. Закон не обмежує заставу лише нерухомістю — у заставу можна передати автомобіль, обладнання, товари на складі, корпоративні права чи навіть майбутній урожай.

Основні категорії майна, яке зазвичай стає предметом застави:

• нерухоме майно — квартири, будинки, земельні ділянки, комерційні приміщення;
• рухоме майно — транспортні засоби, обладнання, товари в обороті;
• майнові права — право вимоги за договором, права на отримання платежів;
• цінні папери — акції, облігації та інші інструменти, які мають ринкову вартість.

Водночас існують обмеження. Не може бути предметом застави майно, вилучене з обігу, а також вимоги, які мають особистий характер і нерозривно повʼязані з особою кредитора чи боржника — наприклад, право на аліменти чи відшкодування шкоди здоровʼю. Ці обмеження логічні: заставу можна реалізувати на ринку, а особисті права продати чи передати іншому неможливо.

Види застави за характером предмета та способом володіння

Основними видами застави є іпотека, заклад та застава майнових прав, які відрізняються предметом і тим, у кого фактично залишається майно під час дії договору. Вибір виду застави залежить від того, що саме передається в забезпечення і чи готовий заставодавець розлучитися з майном фізично.

При іпотеці предметом застави є нерухомість, і майно, як правило, залишається у власника — він продовжує ним користуватися, але не може вільно розпоряджатися без згоди заставодержателя. Це найпоширеніший вид застави при купівлі житла в кредит.

Заклад — протилежна модель: майно фактично передається заставодержателю на зберігання на весь час дії договору. Класичний приклад — ломбард, де людина залишає ювелірні прикраси чи техніку в обмін на гроші.

Окремо виділяють заставу товарів в обороті, коли підприємець заставляє не конкретну річ, а товарну масу певної вартості на складі — товар можна продавати і поповнювати, головне, щоб загальна вартість застави не падала нижче обумовленого рівня. І застава майнових прав, коли в забезпечення передається не річ, а право вимоги — наприклад, право на отримання оплати за контрактом.

Договір застави: обов'язкові умови та форма укладення

Договір застави укладається у письмовій формі і повинен містити умови про предмет застави, розмір та строк виконання забезпеченого зобов'язання. Без цих умов договір вважається неукладеним, тому що сторони не досягли згоди щодо істотних пунктів.

У договорі зазвичай прописують:

• точний опис предмета застави — щоб можна було ідентифікувати саме це майно;
• суть, розмір і строк основного зобов'язання, яке забезпечується заставою;
• у кого залишається майно на час дії договору;
• порядок звернення стягнення у разі невиконання зобов'язання.

Для окремих видів застави закон вимагає посиленої форми. Договори іпотеки, наприклад, підлягають нотаріальному посвідченню — без нього угода не матиме юридичної сили. Крім того, застава рухомого майна в багатьох випадках підлягає державній реєстрації в спеціальному реєстрі обтяжень. Реєстрація потрібна не для дійсності самого договору між сторонами, а для того, щоб про обтяження знали треті особи — наприклад, потенційний покупець цього ж майна.

Реєстрація застави — це насамперед захист від недобросовісних дій боржника, який міг би продати заставлене майно, приховавши факт обтяження.

Конкретний перелік випадків, коли реєстрація обов'язкова, і процедура посвідчення варто звіряти в чинній редакції законодавства на офіційному порталі zakon.rada.gov.ua, оскільки деталі процедур можуть уточнюватися.

Застава і порука: у чому відмінність способів забезпечення

На відміну від поруки, застава дає кредитору право на конкретне майно, а не абстрактну вимогу до всього майна боржника чи поручителя. Порука — це особисте зобов'язання третьої особи відповідати за борг разом із боржником або замість нього, без прив'язки до якоїсь конкретної речі.

Це принципова різниця в порядку стягнення. Якщо боржник не платить за договором, забезпеченим порукою, кредитор звертається до поручителя і той відповідає всім своїм майном у загальному порядку — через звичайне судове стягнення. Якщо ж борг забезпечено заставою, кредитор має перевагу: він звертає стягнення саме на заставлене майно і отримує задоволення своєї вимоги переважно перед іншими кредиторами боржника щодо цього майна.

Для кредитора застава зазвичай надійніша, тому що конкретне майно вже визначене й оцінене заздалегідь. Порука ж залежить від платоспроможності поручителя на момент стягнення, яка може змінитися. Втім, порука зручніша, коли в боржника немає майна, придатного для застави, а є людина, готова поручитися особисто.

Звернення стягнення на предмет застави: коли це відбувається

Звернення стягнення на предмет застави відбувається тоді, коли боржник не виконав забезпечене зобов'язання у визначений договором чи законом строк. Це головна й, по суті, єдина підстава — застава не працює як штраф за будь-яке порушення, вона активується саме через невиконання основного боргу.

Порядок реалізації заставленого майна може бути різним:

• позасудовий порядок — якщо це прямо передбачено договором, заставодержатель може реалізувати майно без звернення до суду, дотримуючись установленої процедури повідомлення боржника;
• судовий порядок — кредитор звертається до суду, і стягнення відбувається на підставі судового рішення, з подальшою реалізацією майна на публічних торгах.

Навіть під час стягнення заставодавець не залишається без прав. Він має право погасити борг у будь-який момент до фактичної реалізації майна і тим самим зупинити процедуру. Також заставодавець вправі оскаржувати дії заставодержателя, якщо вважає, що процедура порушена або оцінка майна занижена. Ці гарантії існують саме для того, щоб застава не перетворювалася на інструмент свавільного вилучення майна.

Припинення застави: підстави та юридичні наслідки

Застава припиняється насамперед після повного виконання зобов'язання, яке вона забезпечувала. Щойно борг погашено — застава автоматично втрачає силу, і майно повертається у вільне розпорядження власника без будь-яких обтяжень.

Крім виконання зобов'язання, існують інші підстави припинення:

• загибель або знищення предмета застави, якщо заставодавець не замінив його рівноцінним майном;
• припинення за домовленістю сторін — коли кредитор і боржник добровільно погоджуються скасувати заставу, наприклад, замінивши її іншим видом забезпечення;
• реалізація предмета застави в межах звернення стягнення — після продажу майна застава припиняється, оскільки її мета вже досягнута.

Після припинення застави важливо оформити зняття обтяження, особливо якщо воно було зареєстроване. Інакше запис у реєстрі може заважати власнику вільно розпоряджатися своїм майном, навіть попри те, що фактично борг уже погашено.

Ризики застави для заставодавця і заставодержателя

Головний ризик застави для боржника — втрата майна, а для кредитора — те, що вартість предмета застави виявиться меншою за суму боргу. Обидві сторони договору беруть на себе певну частку невизначеності, і саме тому умови застави варто прораховувати заздалегідь.

Для заставодавця найчастіші ризики такі: майно можуть реалізувати за ціною, нижчою за ринкову, якщо процедура стягнення проходить поспіхом; при закладі існує ризик пошкодження речі, поки вона перебуває у заставодержателя; а якщо предметом застави виступало єдине житло, наслідки прострочення можуть бути особливо болючими.

Заставодержатель, зі свого боку, ризикує тим, що на момент стягнення ринкова вартість майна впаде нижче суми боргу — тоді частина вимоги залишиться незабезпеченою. Також можливі спори щодо реєстрації застави: якщо обтяження не зареєстроване належним чином, треті особи можуть купити майно, не знаючи про заставу, і оскаржити спробу стягнення.

Щоб мінімізувати ці ризики, варто заздалегідь оцінювати майно у незалежного оцінювача, чітко прописувати в договорі порядок і строки реалізації, а також перевіряти реєстрацію обтяження в офіційних реєстрах перед укладенням угоди.

Часті питання