Що таке оборона, які бувають види оборони, мета та її завдання

Оборона – це сукупність заходів та стратегій, спрямованих на захист території, національних інтересів, населення та ресурсів від можливих загроз ззовні чи зсередини. Це одна з ключових складових національної безпеки кожної країни, а також важлива частина міжнародних відносин. У цій статті розповідаємо, що таке оборона держави, які міжнародні акти регламентують право на оборону, пояснюємо мету та завдання оборонних дій.

Які міжнародні документи регламентують право держави на захист?

Сучасні міжнародні стандарти регламентують права держави на проведення зовнішньої політики та оборонні заходи. Зокрема, про це йдеться у статуті ООН, який є одним із найважливіших документів, який підтверджує право на оборону. Згідно зі статутом, країни мають право на самооборону в разі нападу з боку іншої країни. Статут ООН також визначає право на колективну оборону, коли держави можуть об’єднатися для захисту від загрози з боку агресора. Інші міжнародні акти, що регламентують право оборонятися:

• Женевські конвенції. Присвячені регламентуванню ведення війни та захисту осіб, які не беруть участі в бойових діях (військовополонених, цивільного населення тощо), також підтверджують право на оборону;
• Декларація про принципи міжнародного права. Ця декларація, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН, також підтверджує право на оборону держав в разі нападу;
• Додатковий протокол до Женевських конвенцій. Цей протокол містить правила, що регулюють ведення збройних конфліктів та захист цивільного населення. Він також підтверджує право на оборону у випадку воєнних дій;
• Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Цей договір, прийнятий в 1968 році, також має важливе значення у забезпеченні права країн на оборону, зокрема в контексті стратегічної ядерної оборони.

Які види оборони існують та якою є їхня мета та завдання?

Всього можна виділити 3 основних види оборони, які може використовувати держава. Розглянемо їх детальніше:

• Військова оборона. Це основний компонент оборони, який включає в себе військові сили, устаткування та технології для захисту країни від зовнішньої агресії;
• Цивільна оборона. Ця форма оборони спрямована на захист цивільного населення від небезпек, таких як природні катастрофи, техногенні аварії, терористичні напади тощо. Вона включає в себе планування надзвичайних ситуацій, евакуаційні процедури та медичну допомогу;
•  Інформаційна оборона. Цей тип оборони зосереджений на захисті від кібератак, дезінформації та інших інформаційних загроз. Включає в себе кіберзахист, розвідку та контррозвідку, а також роботу з громадськістю.

Мету оборони можна розділити на декілька цілей, які тісно пов’язані між собою. Виділяють:

1. Захист  території. Основна мета оборони полягає в забезпеченні безпеки та цілісності території країни від будь-яких загроз.
2. Захист населення. Оборона має захищати життя, здоров’я та добробут громадян від можливих небезпек.
3. Збереження національних інтересів. Це включає захист економічних, політичних та соціокультурних інтересів країни від зовнішньої агресії.

Що стосується оборонних завдань, вони можуть варіюватися в залежності від того, на якій стадії перебувають оборонні заходи. Наприклад, оборона може діяти як стримувальний фактор, що запобігає агресії шляхом демонстрації здатності відбити будь-який напад. Інші завдання оборони:

1. Мобілізація та підготовка. Оборона повинна мати ефективні плани мобілізації та підготовки для реагування на небезпеку в найкоротші терміни.
2. Співпраця та альянси. Держави часто формують оборонні альянси для спільного захисту своїх інтересів та обміну ресурсами та інформацією.
3. Нарощування військово-технічного потенціалу. Оборона постійно адаптується до змін у технологіях та загрозах, інвестуючи в нові засоби та стратегії.

Найпопулярніші оборонні доктрини

Існує кілька оборонних доктрин, які використовуються державами для формулювання своїх стратегій безпеки і оборони. Найпопулярніша – доктрина відсічі. Саме вона стала основою стратегії Сполучених Штатів у часи Холодної війни, передбачала стримання розповсюдження комунізму. Головним завданням було забезпечити стримання радянського впливу та розповсюдження комунізму шляхом політичної, економічної і військової підтримки союзників та використання стратегій дипломатії й економічного тиску. Інші популярні доктрини:

• Превентивної або передбачуваної війни. Передбачає використання військової сили для запобігання можливим загрозам безпеці до того, як вони стануть реальними. Наприклад, цю доктрину може використовувати країна для запобігання розвитку збройних потенціалів в інших країнах, які вона вважає загрозою;
• Відповідної реакції. Її основа – використання відповідної, пропорційної відповіді на загрозу або напад. Замість екстремальних реакцій, ця стратегія спрямована на використання мінімальної необхідної сили для забезпечення безпеки;
• Доктрина відступу. Передбачає стратегію стратегічного відступу в обличчі переважаючої сили ворога з метою збереження життя та ресурсів. Хоча це може здатися протилежним до загальноприйнятих стратегій оборони, але в певних обставинах ця стратегія може бути ефективною.
• Доктрина обмеженої війни. Базується на використанні військової сили в обмеженому масштабі з метою досягнення конкретних обмежених цілей, зазвичай без наміру повного підкорення противника.

Що таке національна безпека та оборона України – відео

Як організована система національної оборони України – дивіться відео з YouTube на нашому порталі!

Висновок

У сучасному світі, де загрози можуть бути різноманітними та складними, ефективна оборона вимагає комплексного підходу та співпраці як на національному, так і на міжнародному рівнях. Це ключовий елемент забезпечення миру та стабільності.

Відповіді на часті питання