Планети Сонячної системи, які зовсім не схожі одна на одну

Планети Сонячної системи по порядку від Сонця – Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. Саме вісім об'єктів сьогодні офіційно відповідають визначенню планети, тоді як Плутон із 2006 року належить до карликових планет.

Звична картинка з вісьмома кульками одна біля одної сильно спотворює реальність. Між орбітами планет лежать десятки мільйонів і навіть мільярди кілометрів, Юпітер приблизно в 11 разів ширший за Землю, а віддаленому Нептуну потрібно близько 165 земних років, щоб один раз облетіти Сонце.

Ще цікавіше те, що відстань від Сонця не пояснює всього. Меркурій найближчий до нашої зорі, але найгарячіша планета Сонячної системи – Венера. А на Урані через майже «лежаче» положення осі один сезон може тривати близько 21 земного року.

Планети Сонячної системи по порядку від Сонця

У Сонячній системі є вісім планет. Перші чотири – невеликі кам'янисті світи, а наступні чотири – значно більші планети-гіганти.

Запам'ятати їхній порядок найпростіше саме від Сонця:

1. Меркурій.
2. Венера.
3. Земля.
4. Марс.
5. Юпітер.
6. Сатурн.
7. Уран.
8. Нептун.

Між Марсом і Юпітером розташований головний пояс астероїдів, де міститься й карликова планета Церера. За Нептуном починається область транснептунових об'єктів, до якої належить Плутон.

Усі планети Сонячної системи в одній таблиці

Планети Сонячної системи відрізняються не лише розмірами. На Меркурії рік триває всього 88 земних днів, тоді як на Нептуні – майже 165 років.

У таблиці наведені приблизні середні характеристики, щоб було простіше порівняти вісім світів між собою.

Планета	Місце від Сонця	Приблизний діаметр	Середня відстань від Сонця	Тривалість року	Період обертання навколо осі	Середня температура
Меркурій	1	4 879 км	58 млн км	88 діб	58,6 доби	+167 °C
Венера	2	12 104 км	108 млн км	224,7 доби	243 доби, у зворотному напрямку	+464 °C
Земля	3	12 756 км	149,6 млн км	365,26 доби	23 год 56 хв	+15 °C
Марс	4	6 779 км	228 млн км	687 діб	24 год 37 хв	-65 °C
Юпітер	5	близько 140 тис. км	778 млн км	11,86 року	близько 9 год 56 хв	-110 °C
Сатурн	6	близько 116 тис. км	1,43 млрд км	29,45 року	близько 10 год 40 хв	-140 °C
Уран	7	близько 50,7 тис. км	2,9 млрд км	84 роки	близько 17 год 14 хв	-195 °C
Нептун	8	близько 49,2 тис. км	4,5 млрд км	близько 165 років	близько 16 год	-200 °C

Для газових та крижаних гігантів поняття «температура поверхні» умовне, адже твердої поверхні, на яку можна було б стати, вони не мають. Значення в таких порівняннях визначають на певному рівні їхньої атмосфери.

На які групи діляться планети Сонячної системи

Планети Сонячної системи поділяють на планети земної групи, газові гіганти та крижані гіганти. Такий поділ краще показує їхню будову, ніж проста схема «маленькі та великі».

Тип	Планети	Основні особливості
Планети земної групи	Меркурій, Венера, Земля, Марс	Кам'яниста будова, тверда поверхня, відносно невеликі розміри
Газові гіганти	Юпітер, Сатурн	Переважно водень і гелій, величезні розміри, немає звичної твердої поверхні
Крижані гіганти	Уран, Нептун	Значна частка води, метану й аміаку в надрах, холодні зовнішні шари

Перші чотири планети сформувалися в гарячій внутрішній частині молодої Сонячної системи, де переважали матеріали, здатні витримувати високі температури. Далі від Сонця могли накопичуватися значно більші об'єми газів та летких сполук, тому зовнішні планети виросли до гігантських масштабів.

Меркурій – найменша і найближча до Сонця планета

Меркурій – перша планета Сонячної системи та найменша з восьми. Його діаметр становить лише близько 4 879 км, тому він ненабагато більший за земний Місяць.

Від Сонця Меркурій відділяють у середньому близько 58 млн км, а повний оберт навколо зорі він здійснює всього за 88 земних діб. Через це меркуріанський рік найкоротший серед усіх планет.

Здавалося б, найближча до Сонця планета повинна бути найгарячішою, але це не так. Меркурій практично не має щільної атмосфери, яка могла б утримувати тепло. На освітленому боці температура може підніматися приблизно до +430 °C, а вночі падати приблизно до -180 °C.

Ще дивовижніший факт – поблизу полюсів Меркурія існує водяний лід. Він зберігається у глибоких кратерах, куди ніколи не потрапляє пряме сонячне світло.

Венера – найгарячіша планета Сонячної системи

Венера – друга планета від Сонця і найближча до Землі за розмірами. Її діаметр становить близько 12 104 км, тому її нерідко називають «сестрою» або «двійником» Землі.

Але умови на двох планетах кардинально різні. Венеру вкриває надзвичайно щільна атмосфера, багата на вуглекислий газ. Потужний парниковий ефект утримує тепло, і середня температура поблизу поверхні сягає приблизно +464 °C.

Саме тому Венера, а не Меркурій, є найгарячішою планетою Сонячної системи.

Є ще одна особливість: Венера дуже повільно обертається навколо своєї осі та робить це у напрямку, протилежному більшості інших планет. Один оберт займає приблизно 243 земні доби, тоді як навколо Сонця вона встигає обернутися приблизно за 225 діб.

Отже, період обертання Венери навколо своєї осі довший за її рік.

Земля – єдина відома планета з життям

Земля – третя планета Сонячної системи і поки єдиний відомий світ, де достовірно існує життя. Вона розташована приблизно за 149,6 млн км від Сонця – цю відстань використовують як одну астрономічну одиницю.

Життєпридатність Землі пояснюється не одним чинником. Важливі одночасно температура, атмосфера, рідка вода, хімічний склад, магнітне поле та тривала стабільність умов.

Земля має один природний супутник – Місяць. Її вісь нахилена приблизно на 23,4°, через що протягом року змінюються пори року.

Планета також має глобальне магнітне поле, яке взаємодіє із сонячним вітром і допомагає захищати поверхню та атмосферу від частини заряджених частинок.

Марс – холодний світ із доказами водяного минулого

Марс – четверта планета від Сонця і одна з найбільш досліджених планет за межами Землі. Його червонуватий колір пов'язаний передусім з оксидами заліза в поверхневому матеріалі.

Марсіанська доба дуже схожа на земну – приблизно 24 години 37 хвилин, але рік триває вже 687 земних діб. Середня температура становить близько -65 °C, хоча залежно від місця та часу доби коливання дуже великі.

На поверхні Марса є висохлі долини, дельти, відкладення та мінерали, які свідчать, що в далекому минулому там існувала рідка вода. Сьогодні значні запаси води зберігаються у вигляді льоду.

Саме на Марсі розташований Олімп – найбільший відомий вулкан у Сонячній системі. За масштабом він набагато перевищує вулкани Землі.

Юпітер – найбільша планета Сонячної системи

Юпітер – п'ята планета від Сонця і беззаперечний гігант Сонячної системи. Його діаметр приблизно в 11 разів більший за земний, а маса перевищує масу всіх інших планет разом узятих більш ніж удвічі.

Попри величезні розміри, Юпітер обертається надзвичайно швидко. Одна доба триває близько 10 годин, що робить його найшвидше обертовою планетою Сонячної системи.

Юпітер складається переважно з водню та гелію і не має твердої поверхні у звичному земному розумінні. Чим глибше занурюватися в атмосферу, тим вищими стають тиск і температура.

Найвідоміша деталь Юпітера – Велика червона пляма, гігантський атмосферний вихор, який астрономи спостерігають протягом століть.

Юпітер також має кільця, хоча вони набагато слабші й менш помітні, ніж у Сатурна.

Сатурн – планета з найвідомішими кільцями

Сатурн – шоста планета Сонячної системи та другий за розмірами світ після Юпітера. Найбільше він відомий своєю складною системою кілець.

Кільця складаються з безлічі частинок льоду та кам'янистого матеріалу – від дуже дрібних зерен до значно більших уламків. Здалеку вони здаються суцільними, але насправді це величезна система окремих частинок, які рухаються навколо планети.

Сатурн має ще одну незвичайну характеристику – його середня густина становить близько 0,69 г/см³, тобто вона нижча за густину води.

Це породило популярне порівняння: якби існував фантастично великий резервуар із водою, Сатурн теоретично міг би в ньому плавати. У реальності такий експеримент, звісно, неможливий.

Сатурн також має велику систему супутників. Особливий інтерес викликають Титан із щільною атмосферою та Енцелад, з-під крижаної поверхні якого вириваються струмені водяної пари й частинок льоду.

Уран – планета, яка ніби котиться навколо Сонця

Уран – сьома планета від Сонця та один із двох крижаних гігантів. Його головна особливість – надзвичайний нахил осі обертання приблизно 97,8°.

Для порівняння, земна вісь нахилена приблизно на 23,4°. Уран фактично лежить «на боці», через що під час руху орбітою здається, ніби він котиться навколо Сонця.

Рік на Урані триває близько 84 земних років. Через незвичайне положення планети її полярні області можуть дуже довго бути освітленими або залишатися в темряві. Один сезон триває приблизно 21 земний рік.

Уран має блакитно-зелений колір через метан в атмосфері. Метан поглинає значну частину червоного світла, тому відбитий спектр набуває характерного відтінку.

Це також одна з найхолодніших планет Сонячної системи – в окремих шарах атмосфери температура може опускатися приблизно до -224 °C.

Нептун – найдальша планета, знайдена за допомогою математики

Нептун – восьма і найдальша офіційна планета Сонячної системи. Його середня відстань від Сонця становить приблизно 4,5 млрд км, тобто він розташований приблизно у 30 разів далі від Сонця, ніж Земля.

Світлу потрібно близько чотирьох годин, щоб пройти шлях від Сонця до Нептуна. Для порівняння, до Землі сонячне світло доходить приблизно за 8 хвилин 20 секунд.

Нептун став унікальним в історії астрономії. Його існування спочатку передбачили математично, аналізуючи відхилення в русі Урана, а вже потім у 1846 році планету знайшли телескопом.

На Нептуні спостерігаються надзвичайно потужні вітри. Це один із найдинамічніших атмосферних світів Сонячної системи.

Один нептуніанський рік триває приблизно 165 земних років. Після відкриття у 1846 році Нептун уперше завершив повний оберт навколо Сонця лише у 2011 році.

Яка планета Сонячної системи найбільша, а яка найменша

Найбільша планета Сонячної системи – Юпітер, а найменша – Меркурій. Різниця між ними настільки велика, що звичайні схеми часто не передають справжній масштаб.

Юпітер має середній радіус близько 69,9 тис. км, тоді як Меркурій – приблизно 2,44 тис. км. Земля з радіусом близько 6,37 тис. км розташовується між цими крайнощами.

За розмірами планети від найбільшої до найменшої можна приблизно розташувати так:

1. Юпітер.
2. Сатурн.
3. Уран.
4. Нептун.
5. Земля.
6. Венера.
7. Марс.
8. Меркурій.

Цікаво, що Уран більший за Нептун за діаметром, але Нептун масивніший. Тобто поняття «більша планета» залежить від того, порівнюється діаметр, об'єм чи маса.

Під час навчальних задач важливо так само не плутати різні геометричні величини. Якщо потрібно освіжити базу, на UkrExperts окремо пояснюється, як знайти площу прямокутника та чим площа відрізняється від довжини чи периметра.

Яка планета найгарячіша і найхолодніша

Найгарячіша планета Сонячної системи – Венера, а не Меркурій. Її середня температура становить приблизно +464 °C через надзвичайно потужний парниковий ефект.

Середні температури загалом знижуються зі збільшенням відстані від Сонця, але атмосфера може радикально змінити картину. Саме це сталося на Венері.

Найнижчі температури серед планет фіксують в атмосфері Урана. Там можливі значення приблизно -224 °C, хоча середня температура Нептуна в стандартних порівняльних таблицях дещо нижча за середню для Урана.

Тому відповідь залежить від критерію: за середніми порівняльними температурами найдальший Нептун надзвичайно холодний, але мінімальні виміряні температури атмосфери Урана можуть бути ще нижчими.

Які планети мають кільця

Кільця мають усі чотири планети-гіганти – Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. Просто кільця Сатурна настільки яскраві та масштабні, що саме вони стали символом планети.

У Юпітера кільця дуже слабкі й складаються переважно з дрібних частинок. Уран має систему вузьких темних кілець, а навколо Нептуна існують слабкі кільця та яскравіші дуги.

Меркурій, Венера, Земля та Марс постійних планетарних кілець не мають.

Отже, фраза «планета з кільцями» не означає автоматично Сатурн. Кільцеві системи є у половини всіх планет Сонячної системи.

Які планети мають тверду поверхню

Тверду кам'янисту поверхню мають Меркурій, Венера, Земля та Марс. На них космічний апарат теоретично може здійснити посадку, хоча умови на Венері роблять таку місію надзвичайно складною.

Юпітер і Сатурн є газовими гігантами, а Уран і Нептун – крижаними. У них немає чіткої межі між атмосферою і поверхнею, аналогічної земній.

Якби космічний апарат спробував занурюватися в Юпітер, він проходив би крізь дедалі щільніші шари газу та рідини, доки величезний тиск і температура не зруйнували б його.

Тому популярний образ «поверхні Юпітера» – умовність. Те, що видно на фотографіях, є верхніми шарами його атмосфери.

Чому Плутон більше не планета

Плутон перестав вважатися дев'ятою планетою у 2006 році після ухвалення нового визначення планети Міжнародним астрономічним союзом.

Щоб об'єкт Сонячної системи вважався планетою, він повинен:

1. Обертатися навколо Сонця.
2. Мати достатню масу, щоб власна гравітація надала йому майже округлої форми.
3. Гравітаційно домінувати поблизу своєї орбіти, тобто «очистити» її околиці від порівнянних об'єктів.

Плутон виконує перші дві умови, але не третю. Він рухається в області пояса Койпера разом із великою кількістю інших об'єктів.

Тому сьогодні Плутон класифікують як карликову планету.

Наукові класифікації можуть змінюватися, коли з'являються нові спостереження й потрібно точніше описати об'єкти. Окремо на UkrExperts можна прочитати, хто такий експерт і чому спеціальні знання та перевірка даних важливі для професійних висновків.

Скільки карликових планет у Сонячній системі

Офіційно в Сонячній системі виділяють п'ять загальновизнаних карликових планет – Цереру, Плутон, Хаумеа, Макемаке та Еріду.

Вони не входять до восьми планет Сонячної системи.

Карликова планета	Де розташована
Церера	Головний пояс астероїдів між Марсом і Юпітером
Плутон	Пояс Койпера
Хаумеа	Область за Нептуном
Макемаке	Пояс Койпера
Еріда	Далека транснептунова область

Церера різко відрізняється від решти цього списку розташуванням – вона перебуває у внутрішнішій частині Сонячної системи між Марсом і Юпітером. Інші чотири відомі карликові планети розташовані за орбітою Нептуна.

У Сонячній системі можуть існувати й інші об'єкти, які в майбутньому отримають статус карликових планет.

Чи існує Дев'ята планета у 2026 році

Станом на вересень 2026 року підтвердженої Дев'ятої планети не відкрито. У Сонячній системі офіційно залишається вісім планет.

Гіпотеза про велику невідому планету далеко за Нептуном з'явилася через особливості орбіт частини далеких транснептунових об'єктів. Один із можливих варіантів пояснення – гравітаційний вплив ще не знайденого масивного тіла.

Однак непрямі ознаки – це не те саме, що відкриття. Щоб говорити про нову планету як про підтверджений об'єкт, необхідні достатні спостережні докази.

Тому назви «Планета Дев'ять» або «Планета X» сьогодні стосуються гіпотетичного об'єкта, а не дев'ятої офіційної планети Сонячної системи.

Як утворилися планети Сонячної системи

Сонячна система сформувалася приблизно 4,6 млрд років тому з величезної хмари газу й пилу. Під дією гравітації частина цієї речовини почала стискатися та обертатися.

У центрі майбутньої системи сформувалося Сонце, а навколо нього виник плоский протопланетний диск. Частинки пилу стикалися, злипалися й поступово утворювали дедалі більші тіла.

Згодом частина з них стала планетезималями, потім протопланетами, а зрештою – планетами.

Різниця між внутрішніми й зовнішніми планетами частково пояснюється температурою молодої Сонячної системи. Поблизу Сонця могли стабільно існувати переважно кам'янисті та металеві матеріали. На більшій відстані зберігалися льоди та леткі речовини, з яких сформувалися масивні зовнішні планети.

Саме тому Меркурій, Венера, Земля та Марс невеликі й кам'янисті, тоді як Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун стали гігантами.

Наскільки велика Сонячна система

Орбіта Нептуна не є справжньою межею Сонячної системи. За нею розташований пояс Койпера, а значно далі може простягатися хмара Оорта – величезна область крижаних тіл.

Це важливо, тому що популярні схеми зазвичай показують тільки Сонце й планети. Насправді гравітаційний вплив Сонця охоплює набагато більший простір.

Для масштабу:

• Земля розташована приблизно за 150 млн км від Сонця.
• Нептун – приблизно за 4,5 млрд км.
• Пояс Койпера простягається далеко за орбіту Нептуна.
• Вважається, що зовнішня частина хмари Оорта може лежати на відстані тисяч і десятків тисяч астрономічних одиниць від Сонця.

Через такі масштаби навіть найшвидші космічні апарати потребують років і десятиліть, щоб досліджувати зовнішні області нашої системи.

Чому космос навколо планет не зовсім порожній

Між планетами немає абсолютної порожнечі. Сонце постійно викидає потік заряджених частинок – сонячний вітер, який поширюється через міжпланетний простір.

Планети з магнітними полями взаємодіють із цим потоком по-різному. Земна магнітосфера, наприклад, відхиляє значну частину заряджених частинок, тоді як у Марса немає такого сильного глобального магнітного поля.

Космічне середовище включає різні види частинок і випромінювання, тому в наукових текстах важливо точно використовувати фізичну термінологію. На UkrExperts окремо розібрано навіть правильний правопис терміна бета-промені та споріднених назв випромінювання.

Ці процеси важливі не лише для астрономії. Вони впливають на роботу космічних апаратів, супутників і майбутні пілотовані місії за межі Землі.

10 фактів про планети Сонячної системи, які легко запам'ятати

Планети Сонячної системи стають значно цікавішими, якщо дивитися не лише на їхні назви, а на крайнощі та парадокси. Деякі характеристики на перший погляд суперечать інтуїції.

Ось 10 фактів, які допомагають побачити систему зовсім інакше:

1. Венера гарячіша за Меркурій. Причина – її надзвичайно щільна атмосфера та сильний парниковий ефект.
2. Обертання Венери навколо осі триває довше, ніж її рік. Приблизно 243 земні доби проти 225 діб руху навколо Сонця.
3. На найближчому до Сонця Меркурії є водяний лід. Він зберігається в постійно затінених полярних кратерах.
4. Юпітер масивніший за всі інші планети разом узяті. Його маса більш ніж удвічі перевищує їхню сумарну масу.
5. Сатурн має меншу середню густину, ніж вода. Його густина становить близько 0,69 г/см³.
6. Кільця є не тільки у Сатурна. Вони існують у Юпітера, Сатурна, Урана та Нептуна.
7. Уран фактично обертається «лежачи». Нахил його осі становить майже 98°.
8. Нептун спочатку знайшли математично. Телескопічне відкриття стало підтвердженням розрахунків щодо невідомого тіла.
9. Сонце містить понад 99% речовини Сонячної системи. Усі планети, супутники, астероїди та комети разом становлять лише невелику частку її загальної маси.
10. Уся Сонячна система рухається навколо центру Чумацького Шляху. Один такий оберт займає приблизно 230 млн років.

Саме тому планети Сонячної системи – це не просто вісім об'єктів різного кольору. Кожна з них є окремим фізичним світом із власною історією, атмосферою, погодою, внутрішньою будовою та динамікою.

Як легко запам'ятати планети Сонячної системи

Найнадійніший спосіб – спочатку розділити вісім планет на дві четвірки. Так запам'ятовується не лише послідовність, а й логіка будови Сонячної системи.

Перша група:

Меркурій – Венера – Земля – Марс.

Це чотири внутрішні кам'янисті планети.

Друга група:

Юпітер – Сатурн – Уран – Нептун.

Це чотири зовнішні планети-гіганти.

Між двома групами розташований головний пояс астероїдів. Така схема корисніша за механічне заучування восьми назв, оскільки одночасно пояснює структуру системи.

Головне про планети Сонячної системи

У Сонячній системі офіційно є вісім планет – Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. Плутон із 2006 року належить до карликових планет і не входить до цього списку.

Меркурій є найменшою та найближчою до Сонця планетою, Венера – найгарячішою, Земля – єдиним відомим світом із життям, а Марс зберігає численні сліди водяного минулого.

Юпітер – найбільша планета Сонячної системи, Сатурн має найвиразнішу систему кілець, Уран обертається майже «на боці», а Нептун розташований найдалі від Сонця та витрачає близько 165 земних років на один оберт.

Станом на 2026 рік жодної підтвердженої дев'ятої планети за Нептуном не відкрито. Її можливе існування залишається науковою гіпотезою, а офіційна кількість планет Сонячної системи – вісім.

Часті питання